Новости Полуострова

«Ударівське» кидалово по всім фронтам та, чи витримає Україна «УДАРу» від Кличка?

Так склалося, що для партії Кличка вересень – це не тільки початок третьої парламентської сесії, а й череда масових невдоволень з боку українців, які так і не отримали кошти з «ударівської казни» за роботу у регіональних виборчих штабах під час парламентської кампанії 2012 року. Насамперед, це агітатори, члени комісій, спостерігачі та й інші працівники, які своїми зусиллями забезпечили невдячним Кличку і кампанії прохідні квоти у Верховну раду, де зараз вони грають ролі непорочних демократів та борців за справедливість.

Поміж цим, загальна сума заборгованості «УДАРу» по Україні обчислюється мільйонами гривень, яких чекають ошукані громадяни понад ста виборчих округів. Саме це змусило, кинутих «ударівцями» мешканців окремих областей, пікетувати 25 вересня центральний офіс кличківської команди, що на Гоголівській, 5, уповаючи на залишки сорому та совісті у партійців-роботодавців. Та товстошкірих опричників Кличка подібними заходами не пройняти – вони й самі гаразд вчинити якусь вуличну акцію, наперед знаючи про її безрезультатність. На даний час ніхто та і не отримав грошей за штабну роботу від «УДАРу» та й наврядчи отримають, оскільки у партії для цього не має лишніх мільйонів – все в обороті, і Кличку незабаром за Президента змагатися.

Доречі, на фоні «ударівського кидка», в столиці з’явився громадський рух «УДАР - кидалово», який активно сприяє ошуканим громадянам добиватися справедливості. Більше того, активісти зазначеного руху допомагають мешканцям Києва відбити сквер на вул. Серафимовича, 6-а, що забудовується нардепами від «УДАРу» - Іщенком та Палатним, які, прикриваючись мандатами, облюбували це місце громадського дозвілля, міцно вчепившись в нього. 

         Однак, в столиці люди хоч мають можливість безбоязно вступати у відкриту конфронтацію та публічно заявляти про вибрики персонажів із «УДАРу». Натомість, у Вінниці, завдяки керівнику обласної партійної організації Ігорю Ткачуку та його одепутатшому у 2012 році брату – Геннадію Ткачуку, місцевим мешканцям, виступаючи проти «УДАРу», доводиться стикатися з низкою перешкод: починаючи від керівництва міського відділу УМВС і закінчуючи міським головою та його заступниками.

         Зупинятися на біографії братів Ткачуків немає ніякого сенсу, оскільки їх криваве минуле на початку лихих дев’яностих і так на достатньому рівні було висвітлено в ЗМІ.

           Зараз, ці «ударівські» брати, мають доволі вагомий вплив на керівництво регіону, що дозволяє їм уникати народного гніву, залишаючись вірними опозиціонерами та прибічниками демократичного розвитку України.

         Якщо насуватиметься з боку соціуму біда, то їх неодмінно поінформує мер Вінниці пан Гройсман або його заступник Слишинський, а головний міліціонер міста товариш Куций неодмінно підставить свої офіцерські плечі і вмить розгоне громаду і ліквідує всі негативні явища для представників місцевого «УДАРу». Мабуть, заборговані кошти колишніх співробітників виборчих «ударівських» штабів партійне керівництво поклало у кишені обласним чиновникам, які завзято демонструють свою відданість. 

         Але, попри зазначені обставини, мешканцям Вінниці все ж таки вдається іноді провести масові заходи проти діяльності Ткачуків та їх партії в цілому, навіть деякі місцеві ЗМІ проявляють активність в цьому питанні, розміщуючи публікації, в яких піддаються критиці вказані діячі.

         Зокрема, напередодні приїзду центрального керівництва «УДАРу», яке відбулося 25 вересня у складі заступника голови партії В.Ковальчука, керівника Департаменту регіонів В.Куренного та його заступника О.Баглія, місцевим журналістам вдалося оприлюднити ряд статей, які у негативному аспекті відображали діяльність керівництва місцевого осередку партії.

         Поряд з цим, вінницькі активісти пікетували офіс місцевого «УДАРу», з приводу того, що знахабнілий безбожник Ігор Ткаченко намагається розкулачити священика Української православної церкви отця Сергія.

         Втім, несамовита поведінка «ударівців» починає допікати нене тільки пересічним громадянам, а й їхнім «побратимам» зі «Свободи» та «Батьківщини», які вкрай незадоволені пасивністю бригади Кличка щодо опозиційної справи та відстороненням від спільних заходів з незрозумілих опозиційній коаліції причин.

         Останнім аналогічним наріканням в бік «УДАРу» було те, що 2 жовтня під час пікетування опозицією КМДА, коли бійці «Свободи», мов центральноафриканські дикуни, кидалися на правоохоронців, а депутатство від «Батьківщини», надриваючи голосові зв’язки, вигукували усілякі нечистоти, активісти «УДАРу» шлангували в стороні, тішачи себе неймовірним видовищем із серії науково-популярної передачі «в мире животных».

Все це наглядно демонструє, що Кличко гне власну лінію, а частина «УДАРу» ще лишилися у дев’яностих, пафосно називаючи себе новим та непізнаним для себе словом: «демократи».

Тому, не варто тішити себе надіями та уповати на те, що порівняно нове політичне утворення, яке має таку привабливу та багатообіцяючу назву, на чолі зі світовим чемпіоном, а в минулому «бригадним», перебуваючи на верхівці політичного олімпу, втілить у життя мрії звичайних українців.