Новости Полуострова

УДАР не бажає піарити Юрія Луценка

Юрій Луценко висловив своєму близькому оточенню велике незадоволення тим, що на пікет Кабінету Міністрів, організований представниками опозиції 2 грудня 2013 року не з’явилися представники партії «УДАР», і тим самим, його на думку, «остогидлі ударівці» не підтримали акцію протесту.

Після цієї прикрої для Юрія Віталійовича обставини, він почав з’ясовувати в чому ж справа. До цього ж, з-під політичного поліна намагається вилізти пан Р.Безсмертний, який посіяв додаткову тінь сумніву у Ю.Луценка, виправдовуючись та викручуючись перед ним, він пояснював чому ударівці не прийшли за його запрошенням. У своїх поясненнях він відкрито випадав на «мороз» і казав щось незв’язане та невнятне, буцімто Луценко його неправильно зрозумів, і що представники «УДАРу», все таки прийшли за його запрошенням 2 грудня, але не о 8:00, як хотів Луценко, а об 11:00. По факту ж, підколодний змій Безсмертний, в черговий раз навішав локшини на вуха Луценка, оскільки присутні бригадири «УДАРу» на питання чи не запрошував їх Безсмертний просто розсміялися, та повідомили, що в них значно сильніша політична воля ніж у таких політичних слимаків як Р.Безсмертний, а тому – це він прийшов за їх запрошенням.

Насправді ж, причина такого гальмування у проведенні спільних опозиційних акцій криється не тільки в підколодних зміях, а й дещо глибше. Як відомо, з попередніх розмірковувань Ю.Луценка, він абсолютно переконаний в тому, що опозиція на виборах має представляти з себе монолітну силу, яка, на його думку, зведе нанівець владний адміністративний ресурс або, принаймні, знизить вдвічі його вплив та матиме значно більші шанси на перемогу. Саме тому, на вибори має йти єдиний опозиційний лідер, обраний в результаті так званого праймерізу (попередні вибори, голосування, при якому обирається один кандидат від політичної сили, в даному випадку – опозиції). Крім цього, він готовий стати «медіатором-посередником» у вирішенні цього надскладного для опозиції завдання.

Всіх опозиційних лідерів, звичайно ж це влаштовувало, однак кожен з них уявляв у якості переможця праймерізу саме себе. Не виключенням був і В.Кличко, який дуже образився на Ю.Луценка, після того як дізнався, що насправді нейтральна позиція медіатора-посередника не така уже й нейтральна. Зокрема, Ю.Луценко вважає що найкращим варіантом опозиційного лідера є Ю.Тимошенко, яку він полюбляє називати «опозиційною матрицею», розглядаючи при цьому Кличка у якості фону, незважаючи на спільні акції та його допомогу. Але, через деякий час, коли припекло та потрібно було збільшувати натовп протестувальників, то й Кличко б став у нагоді, але його все нема та й нема… На щастя В.Кличко зрозумів, що Ю.Луценко лише намагається пропіаритися перед виборцями за його рахунок.

Тепер, Віталій Володимирович не допустить такого нахабства, оскільки втрачати своїх виборців, а тим паче, просто мовчки стояти поруч з тим, хто рахує одного з найбільших його конкурентів Ю.Тимошенко кращим варіантом – просто не по-чемпіонськи.

У даному випадку, В.Кличко вирішив краще з розумом загубити та дещо віддалитися від Луценка, ніж з дурнем знайти, щоб потім цей дурень переманив частину своїх прибічників у якусь нову авантюрну, завідомо програшну партію. Тим паче, Луценко відкрито заявив, що у випадку провалу праймерізу, йому доведеться приєднуватися до будівництва нової дійсно опозиційної політичної сили на європейських принципах, де він планує відвести для себе, улюбленого, роль «граючого тренера» нового покоління українських політиків.

Професійні піар-менеджери пана Кличка чітко усвідомили для себе та для свого лідера явну небезпеку і зробили чіткі та обґрунтовані висновки: «Якби нещирість горіла як вогонь, то дрова були б наполовину дешевшими», а тому, виклавши свої аналізи перед шефом, дали йому рекомендацію не зв’язуватися з такими людьми як Ю.Луценко.

Іван Ватрів, "Громадський журналіст”