Новости Полуострова

Нехай щастить! (у російському прочитанні)

Зима – магічна пора року! Час таємниць та чудес, бо саме взимку приходять чарівні та всіма улюблені свята! І я в очікуванні новорічної казки з ароматом хвої та цитрусових…

Проте мої «свідомі» співгромадяни підготували для нас, мешканців столиці, свято із більш яскравими пахощами та видовищами! Кожного дня спостерігаю як гордість киян – серце Києва наповнюється новорічно-фантастичною атрибутикою: барикадами із розламаної ковзанки, перекинутих смітників та зруйнованої новорічної ялинки, колючим дротом, ілюмінацією із файєрів,  наліпками-агітками, тільки не з традиційними привітаннями, та, на превеликий жаль, розмальованими будівлями та іншими «подаруночками» від наших нових співмешканців, які чомусь забули поцікавитись у нас киян, чи подобається нам така новорічна метушня.

Центр міста заполонили такі собі Святі Миколайчики, Ангелки з німбами-шоломами, Діди Морози й Снігуроньки (можливо на Західній Україні вони й так виглядають, все ж таки до омріяної ними Європи їм ближче, та й частіше вони там бувають на заробітках). Проте з дитинства у мене інші асоціації з новорічними персонажами, і це ніяк не брудні, зі скляними від алкоголю очима, смердючі, агресивні «чародійники», які, до речі, володіють «казковою» мовою, бо їхнє белькотання мало схоже на мову-калинову. Невже таке обличчя має пересічний європеєць?! А як реагувати на вищезгадані «подаруночки» у вигляді продуктів їхньої життєдіяльності – гори сміття, стійкий сморід від куп лайна та потоків сечі (мабуть, це альтернативну ковзанку готують…)?!  

Коли напередодні Євро-2012 ми згуртовано покращували своє місто, готуючись до прийому іноземних туристів, показали свою українську гостинність та впевнено закріпили враження істинно європейської столиці, то наразі виникає тільки обурення від цього «дійства», влаштованого мітингарями-неробами, які працювати на власній Батьківщині, вочевидь, не звикли!

Повертаючись додому, у один із спальних районів, я вперше за стільки років радію… так, саме радію, бо тут чисте повітря, ніхто не влаштовує ні пунктів обігріву, ні туалетів, ні провокацій, і мене оточують звичайні, стомлені від чергового трудового дня кияни. Але болить моє материнське серце, як влаштувати новорічну казку своїй донечці, що показати замість святкової ялинки та традиційного новорічного спектаклю – «магічну» вакханалію Майдану?! А кого з трьох вельмишановних добродіїв представити в якості Діда Мороза…Слава Богу, на роль Снігурки нині ніхто не претендує!

Ось тепер, сиджу та й думку гадаю, наскільки вистачить терпіння та гостинності киян для такого «добросусідського» співіснування з поборниками демократичних цінностей, які чомусь ненавидять столицю та зневажають її мешканців…

Санько Гонтаренко, Київ, "Громадський журналіст”