Новости Полуострова

М.Томенко: опозиційні вожді - дебіли

Коло майданних провайдерів «споконвічного прагнення українського народу до європейського майбутнього» стрімко звужується. Попри бадьору телевізійну картинку «всенародної підтримки», що її демонструє самий «чесний» канал, майданна реальність принципово інакша. І не те щоб народні «прагнення» перетерпіли суттєвих змін, – якщо вірити чисельним соціологічним дослідженням, кількість прихильників євроінтеграції коливається навколо 40-відсоткової позначки, – суттєвих змін перетерпіла ідея та склад головної «протестної платформи» країни. Відповідно – й зміст ораторських месіджів очільників революції.

Понад два виснажливі місяці, що триває «день сурка», не додали єдності а ні керманичам «єдиної», а ні майданним функціонерам. Кулуарні торги та чисельні навколовладні конфлікти всередині опозиції лише невідворотно віддалюють її від людей, що знаходяться і на Майдані, і від 40 відсотків «співчуваючих». 

Кожен наступний день «стояння» гарантує лише одну сталу тенденцію – поменшання відсоткового показника потенційного електорату. Роздроблення «потенціалу» на «європейців» та «політичних», «помірних» та «радикалів» аж ніяк не обнадіює щодо перспектив подальшого розвитку вуличного протесту. 

Домальовують картину ідеологічні «штрихи», а точніше – їх відсутність. Не можна ж сприймати за програмний план опозиції простий, як кут дому, лозунг, що вподобали очільники опозиції: «Стояти до кінця!». До якого «кінця»? 

Ось і продовжують майданівці триматись за якійсь-то абстрактний «кінець», дедалі більше перетворюючись в арт-об’єкт національної самобутності. Щоправда, в опозиційних лавах залишились функціонери, що «кінцем» гидують. Вони мають цілком реальні шанси заснувати альтернативний рух. Під керівництвом Миколи Томенка.

Альона Кринична