1:47 PM Опозиція закликає бити дітей та жінок! | |
Опозиція закликає бити дітей та жінок!
«Мы видим город Петроград в семнадцатом году: Бежит матрос, бежит солдат – стреляют на ходу, Рабочий тащит пулемет – сейчас он вступит в бой!…» Для тих, хто навчався в радянській школі, рядки цього віршу добре знайомі. В них – історія революційної боротьби, яка передувала встановленню диктатури пролетаріату. Починати дискусію про «доцільність», «передумови» та «наслідки» жодного сенсу не має: кожен із сучасників має право на власну думку та зобов’язаний рахуватись з альтернативною позицією. Йдеться про інше. Нариси цього віршу дуже виразно промальовують революційне повсякдення. Чи не здається поважному читачеві, що повсякдення майже сторічної давнини дивним чином схоже до нашого з вами сьогодення? На головній площі країни у «самому серці Європи» над барикадами стелиться чорний дим пожарів. «Мирні» демонстранти кийками, палицями та пляшками із запалювальною сумішшю виборюють свої «євроцінності». Дивне обличчя «демократії»! Кожен день української «революції» додає цьому обличчю все більш жахливих рис. Кокетливі загравання опозиційних функціонерів з ультраправими та висловлювання про «неможливість засудження радикальних дій» останні сприйняли як команду до відкритого зіткнення. Втрата опозицією контролю над «мирним» протестом обернулась Хрещенськими виступами «Правого сектору» на Грушевського. Вже наступного дня пролунали заклики координатора «Спільної справи» Данелюка до власників зброї (!) доєднатись до протесту. «Рабочий тащит пулемет – сейчас он вступит в бой!»… Новий прояв людського дикунства – у заклику Андрія Лозового, першого помічника очільника «Радикальної партії» Олега Ляшка, який з’явився в інтернет-мережі 23 січня. Цитую оригінальну версію: «Це жорстоко. Але у нас немає вибору. Хто знає, де живе бодай один беркутівець - робіть їм «веселе» життя: паліть двері, вибівайте вікна, бийте їхніх жінок та дітей (боляче це писати, але треба – жодного співчуття. Це шанс зупинити мусорів, які нас вбивають». Виправдати подібне неможливо! Жодною «великою» метою! Тем більше – коли «на заклання» кидаються життя жінок та дітей політичних ворогів. «Політичних» – лише тому, що ті боронять Закон, який не влаштовує опозицію. Вочевидь, для керманичів опозиції Закон, а тим більше – Мораль, – сущі дрібнички на їх «великому» шляху до влади, кожен крок на якому – ціною людського життя… Соня Перова | |
|
| |
| Всего комментариев: 0 | |