Новости Полуострова

ЛЬОВОЧКІН ТЕПЕР НА СЛУЖБІ У ПОРОШЕНКА

10 лютого 2014 року пройшла презентації нового Інституту стратегічних досліджень «Нова Україна». Інститут створений екс-головою Адміністрації Президента України С.Льовочкіним.

У якості співзасновників інституту виступили екс-прес-секретар Президента України Д.Чепак, екс-директор Національного інституту стратегічних досліджень А.Єрмолаєв, заступник директора цього ж інституту О.Литвиненко, заступник директора з наукової роботи Інституту культурології Національної академії мистецтв України В.Щербина та дочка відомого, нині покійного, екс-директора Інституту політичних етно-національних досліджень ім. Кураса НАН України Ю.Левенця – політичний консультант Є.Левенець.

Звичайно, що для початку ефективного функціонування інституту, необхідна досить ефективна та довготривала піар-кампанія новоствореного продукту. З цією метою, С.Льовочкін залучив уже перевіреного часом та ним самим свого екс-позаштатного радника Адміністрації Президента України, відомого російського політтехнолога І.Шувалова. Останній, до речі брав участь у передвиборчій кампанії В.Януковича під час президентської кампанії 2004 року, і приблизно до середини 2013 року, під патронажем мільярдера Д.Фірташа, мав неабиякий вплив на інформаційну політику телеканалу «Інтер». Цим були вкрай незадоволені його конкуренти Г.Безлюдна та Є.Кисельов, які рахували його простою наркозалежною особою, котра «під кайфом» створює інформаційні хвилі, на кшталт відомого вже всім практично голі активістки «FEMEN» та перекручені з брехнею випуски новин, що містили відомі «темники» («Темы недели»). 

Також, для популяризації «Нової України» будуть задіяні інформаційні агенції, підконтрольні Є.Левенець. Зрозуміло, що засоби масової інформації не будуть надавати свої послуги за просто так, особливо такі люди як І.Шувалов, враховуючи його пристрасті до дорогих видів наркотичних засобів, які просто «з’їдають» його статки. Якщо говорити про інших – то це або надто лояльні до політики засновників «Нової України», або просто найняті спеціалісти. Саме тому, для забезпечення дієвої підтримки новому проекту, в будь-якому разі С.Льовочкіну потрібні були фінансові донори, незважаючи на те, що він і так небідна людина.

У якості більш-менш лояльних до проекту олігархів виявився народний депутат України П.Порошенко, який зі своїми статками, зможе легко перекрити дефіцит коштів. Звичайно, що за свої послуги він також щось візьме, і це, щонайменше, буде розвиток в Інституті стратегічних досліджень «Нова Україна» нової програми, яка буде націлена на підтримку та популяризацію його політики. Таким чином, П.Порошенко, з вигодою для себе, вирішить питання по розширенню своєї інформаційної кампанії, і тепер, це буде не лише «5 канал».

Якщо провести паралель між згаданими творцями «Нової України», то одразу стає зрозуміло, що це класична елітна каста інтелігентів, як вони звикли себе називати та подавати на людях. Не дивно, що у повальної більшості з них є різного роду барські ступені докторів наук та вчені звання професорів, серед яких куди там простій людині, яку вони, ну м’яко кажучи, і за людину не рахуватимуть. Своїми науковими працями по удосконаленню міфічних економічних, політичних та соціальних проблем, вони б ще більше загнали Україну в невилазну прірву. 

Переважна більшість з них, після перемоги «Помаранчевої революції», писала про настання стабільності та впевненому русі у майбутнє. Проте, прибувши незабаром в це майбутнє, вони змінили свою думку кардинально на 180 градусів. Якби в Україні були дійсно ефективні наукові праці, то й криза б не настала. А від кількості докторів наук, на жаль, якість життя не покращується, скоріше навпаки – йде так звана гонка за науковими ступенями, метою яких є лише отримання завітної корочки, що в свою чергу породжує тотальну корупцію в сфері навчання, де на даний час здебільшого і сидять такі «професіонали». Замість дієвої підтримки хоч якихось, але започаткованих процесів розвитку на шляху до стабільності, вони просто першими почали покидати корабель під час шторму.

В принципі, вийшло так, як завжди відбувається в «найінтелігентніших» інтелігентів, котрі весь час між собою сперечаються заради самого спору, самоствердження та показу того, хто більш розумніший. Це ж їх парадигма, що у спорі народжується істина, проте на практиці вона, як і їх роботи – зовсім себе не виправдовують, оскільки під час таких спорів, дуже часто такі як С.Льовочкін, разом зі своєю командою, зациклювалися лише на самому спорі та як з нього вийти переможцем. Правильно казав письменник В.Власенко: «Сучасні інтелігенти – це ті, хто спорить, де правильно ставити наголос в слові, від якого на даний момент Даль перевертається в гробу».

Так вийшло, що за волею долі, від таких людей прямо чи опосередковано здійснюється прямий вплив на найважливіші процеси в державі, а тому й на долі громадян, які розглядаються ними, як щось неживе. Все точно як казав радянський актор В.Борисов: «Я зустрічав багатьох людей, які рахували себе елітою суспільства: вони говорили не те, що думали, робили, не те, що говорили і жили не так, як робили, а потім дуже дивувались дійсності або намагалися возносити себе над нею… Чесно кажучи, шкода мені цих людей: обманюють себе, не жаліючи інших людей».

Створення подібного інституту стратегічних досліджень свідчить лише про те, що у багатьох «вчених» трохи повернуло дах, і тепер, крім суб’єктивних наукових ступенів докторів наук, вони бажають ще й стати великими стратегами. Дай Бог, щоб ці стратегії не поламали долі багатьом людям, оскільки згадуючи поета Ш.Руставелі, можна зазначити, що: «Кожен марить себе стратегом, спостерігаючи за боєм зі сторони»…

Альона Кринична