Новости Полуострова

Яценюк готовий домовитись з владою і зрадити Майдан

За два місяці Майдану нарешті почала проявлятися справжня сутність опозиційних лідерів. В світлі останніх політичних подій швидко почав задкувати Арсеній Петрович, який після недільного віче залишився на Майдані ні в сих, ні в тих.

Яценюк розуміє, що після подій 19 січня, коли Кличко ні з ким не порадившись поїхав до Президента домовлятися, лідер Майдану визначений і йому немає чого чекати. Як-то кажуть, два місяці Кличку на користь. Проте , «умудренный» політичним досвідом Арсеній Петрович не бажає миритися з політичною «вискочкою» в особі боксера.

Наразі у Яценюка єдиний вихід – у переговорному процесі з владою. Арсеній Петрович буде намагатися перехопити ініціативу у Кличка, користуючись відсутністю досвіду у останнього у таких питаннях. В обмін на те, щоб його позиціонували як основну фігуру переговорного процесу, Яценюк готовий висунути більш м’які вимоги владі і піти на значні поступки. Чого не зробиш заради задоволення власних політичних амбіцій?

Так, всупереч своїй публічній позиції, Яценюк не бачить трагедії у прийнятті ВР 16 січня низки законів. Він констатує, що аналогічні законодавчі обмеження також існують у ряді провідних країн ЄС. Лише закон про наклеп Яценюк вважає небезпечним для опозиції з точки зору впливу на ефективність ведення політичної діяльності та президентської кампанії.

За великим рахунком, Яценюку немає діла ні до людей, ні до їх вимог, адже головне – задовольнити власні інтереси та вдало попіаритися заради електоральних дивідендів.

Українцям в пору добре проаналізувати вчинки «шанованого» опозиціонера, адже, як показує практика, Яценюк постійно зраджував і людей і друзів. Згадаймо лишень Тимошенко, яка повністю розчарувалась в Яценюку, який, отримавши з її рук потужну партію, повиганяв усіх Юліних прихильників, а тепер найбільше боїться її звільнення.

Не зрозуміло лише на що сподіваються лукаві політики, адже, як не крути, а гра на два фронти рано чи пізно закінчиться поразкою. Куди потім будуть тікати політики-зрадники?

Іван Ватрів, "Громадський журналіст”